| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Біографія М.В.Остроградського
| 10.17.2018, 9:02 AM |
• вати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
• Підписатись на новини
Михайло Васильович Остроградський: біографія. Реферат
Михайло Васильович Остроградський завдяки його невичерпній енергії, наполегливості в досягненні поставленої мети, любові до науки та самовідданому служінню їй, любові до рідного народу і його культури, широким прогресивним матеріалістичним поглядам значно підніс авторитет російської науки
Михайло Васильович Остроградський народився 12 вересня 1801 р. в с. Пашенному Кобиляцького повіту Полтавської губернії. Культурна родина, працьовитий народ, широкі лани і зелені гаї— ось у таких умовах минули дитячі роки майбутнього вченого. Малого Михайлика цікавило все: як запрягають коней і орють землю, як працюють вітряк і водяний млин. Особливо цікавило його те, що можна було вимірювати. Він завжди носив із собою мотузку і вимірював глибину колодязів, розміри будівель, величину земельних ділянок.
Коли Михайлові сповнилося 9 років, його віддали в пансіон при Полтавській гімназії. Спочатку навчання проходило досить успішно. Але в старших класах справи погіршали. Батьки вирішили віддати його, як дворянина, в один з гвардійських полків у Петербурзі. Але родичі переконували батька, що юнакові краще продовжувати навчання у вищій школі і запропонували влаштувати Михайла Остроградського в Харківський університет.
Вступити до університету відразу Остроградський не міг через недостатню підготовку. Він почав відвідувати лекції на правах вільного слухача, готуючись одночасно до вступу на один з факультетів університету. У 1817 р. його було зараховано студентом фізико-математичного факультету Харківського університету.
Через якийсь час Остроградський захопився математичними дисциплінами і на кінець 1820 р. відмінно склав заліки з усіх дисциплін. Ректор університету Т. Ф. Осиповський, зважаючи на особливі успіхи молодого математика, мав намір надати йому відразу звання кандидата математичних наук. Але рада відділу фізико-математичних наук висловилась проти цього і запропонувала йому складати екзамени вдруге.
Остроградський успішно склав усі екзамени, крім екзамену з філософії, до складу якої входили і богословські науки. Професор, який викладав цю дисципліну, відмовився приймати екзамен на тій підставі, що Остроградський не відвідував його лекцій, і написав наклепницьку доповідну записку до ради університету, в якій звинувачував Остроградського і Осиповського в безбожності. Міністерство освіти і духовних справ, якому було передано справу, вирішило звільнити з посади ректора Осиповського, а Остроградському запропонувало складати екзамени втретє.
Остроградський відмовився екзаменуватися втретє і залишився без атестата про закінчення університету. Він вирішив їхати в центр світової науки того часу — Париж.
У серпні 1822 р. Михайло Остроградський вже був у Парижі. Під керівництвом таких видатних учених, як Лаплас, Фур'є, Ампер, Пуассон, Коші, він енергійно вивчає математичні дисципліни, фізику, механіку, астрономію. За короткий час успішними дослідженнями в галузі математики він привернув до себе увагу провідних французьких учених. За їх рекомендацією Остроградський починає працювати в колегіумі Генріха IV.
У 1826 р. Остроградський подав Паризькій академії наук свою першу наукову працю "Про хвилеподібний рух рідини в циліндричній посудині", її було схвалено і надруковано. Перші наукові досягнення молодого Остроградського створили йому авторитет серед французьких учених і зблизили з ними: з Пуассоном і Коші він був у дружніх стосунках, у Лапласа його приймали вдома як члена родини. Дружба з видатними математиками не тільки сприяла науковим досягненням Остроградського, а й допомагала в біді.
Батько Остроградського, незадоволений довгим перебуванням сина за кордоном, перестав висилати йому гроші. Михайло Васильович заборгував значну суму грошей господареві готеля, за що його посадили у в'язницю для боржників. Коші, довідавшись про сумну долю Михайла Васильовича, визволив його, заплативши усім кредиторам.
Після шестирічного перебування в Парижі Михайло Васильович вирішив, що він оволодів уже вершинами тогочасних наукових знань і може повернутись на Батьківщину.
На початку 1828 р. Остроградський прибув до Петербурга. Наукові кола Петербурга зустріли молодого вченого з радістю і надією, а офіційна поліцейська Росія — з недовір'ям і підозрою.
Після прибуття в Росію його було взято під суворий таємний нагляд поліції. Михайло Васильович мріяв про організацію на європейський лад наукової роботи на рідній землі. Його авторитет серед петербурзьких діячів науки був високим і незаперечним. До нього приєдналася група вчених-математиків, яка прагнула дізнатися про найновіші погляди, методи в галузі математичного аналізу, механіки, фізики тощо.
У грудні 1828 p. Петербурзька Академія наук обрала Остроградського ад'юнктом прикладної математики, у 1830 р. він одержав звання екстраординарного академіка, а через рік був обраний ординарним академіком. Одночасно він читав лекції в таких вищих навчальних закладах, як морський кадетський корпус, інститут інженерів шляхів сполучення, головний педагогічний інститут, головне інженерне і Михайлівське артилерійське училище. З 1847 р. протягом майже 15 років Остроградський працював при штабі головного начальника військових навчальних закладів наглядачем за викладанням математики.
У 1829—1830 pp. Михайло Васильович написав науковий твір "Курс небесної механіки" і під час відрядження до Парижа подав його Паризькій академії наук. Французькі вчені дали чудову характеристику цій праці. Твір Остроградського був надрукований французькою мовою в Петербурзі. Це творче відрядження Остроградського до Парижа піднесло його авторитет і принесло йому славу першого вченого-математика Росії.
Його ім'я стало широко відоме за кордоном. Паризька академія наук обрала його своїм почесним членом-кореспондентом; він був обраний членом Турінської, Римської і Американської академій; Олександрівський університет (м. Вільно) обрав його своїм почесним доктором. Молодий талановитий академік Михайло Остроградський здобув широку популярність і серед своїх співвітчизників. Залишилися відомості, що молодим вступникам до університету батьки говорили: "Бажаємо тобі бути другим Остроградським".
За свою майже 40-річну наукову діяльність Михайло Васильович написав понад 50 наукових праць з різних галузей математики: математичного аналізу, аналітичної і небесної механіки, математичної фізики, балістики тощо.
У 1837 р. Остроградський видав лекції, які він читав у Морському кадетському корпусі, під назвою: "Лекції з алгебраїчного і трансцендентного аналізу". Це був один з перших і досконалих посібників для студентів вищих шкіл.
Велику увагу М. В. Остроградський приділяв математичній фізиці. Першою працею, поданою до Петербурзької Академії наук, була "Замітка про інтеграл, який зустрічається в теорії тяжіння". Друга його важлива праця з математичної фізики стосується теорії теплоти. У цій праці Остроградський вивів формулу, яка зв'язує інтеграл, узятий за об'ємом, з подвійним інтегралом за поверхнею, що обмежує цей об'єм.
Ця формула має велике значення в математичній фізиці, векторному аналізі та в інших розділах математики, вона увійшла в підручники вищих шкіл як формула Остроградського-Гаусса.
Військове міністерство Росії доручило академікові Остроградському вивчити деякі питання, пов'язані з теорією артилерійської стрільби. У зв'язку з цими роботами М, В. Остроградський написав кілька оригінальних праць з балістики, наприклад: "Мемуар про рух сферичного снаряда в повітрі" (1841p.), "Про вплив пострілу на лафет гармати" (1842 р.) та ін.
Значну увагу приділяв Михайло Васильович дослідженням різних проблем механіки. Його праці "Курс небесної механіки" та "Лекції з аналітичної механіки" стали основою дальших досліджень у цій галузі.
Михайло Васильович працював також у галузі теорії ймовірностей. Перша його праця з теорії ймовірностей — про помилки, які трапляються в роботі судових трибуналів. Кожна його праця в цій галузі закінчувалася практичними порадами, формулами, іноді, де було потрібно, він складав окремі таблиці.
Ми згадали тут найголовніші наукові дослідження вченого. На засіданнях Академії він прочитав не менш як 86 доповідей і дав близько 62 рецензій на різні наукові праці, подані до Академії. Близько 15 таких рецензій було надруковано. На жаль, рецензія на геніальну працю М. І. Лобачевського "Про начала геометрії" виявилась несправедливою. М. В. Остроградський не зрозумів суті відкриття Лобачевського.
Михайло Васильович як лектор користувався величезною популярністю. Його лекції відвідували не лише студенти, а й викладачі, професори, відомі математики. Усіх приваблювала його система викладання предмета — широка загальність теми, виразність і стислість викладу.
М. В. Остроградський був енергійним проповідником прогресивних педагогічних ідей. Зокрема, він рекомендував у навчальному процесі додержувати таких вимог: збуджувати в учнів інтерес; добиватися свідомого засвоєння; розвивати самостійне мислення; вести точний науковий виклад; застосовувати наочність; проводити практичні роботи. Остроградський вказував, що навчання повинно бути реальним, близьким до життя. Він писав, що вчителі повинні любити свою справу, бо в хороших учителів будуть хороші учні.
Свої педагогічні погляди М. В. Остроградський виклав у підручниках з елементарної і вищої математики.
За світоглядом і переконаннями Остроградський був матеріалістом і атеїстом. Він палко любив свій край, свій народ, свою культуру. Улюбленим його письменником був Т. Г. Шевченко, значну частину творів якого Остроградський знав напам'ять і охоче декламував. З такою самою щирою повагою і любов'ю ставився до Остроградського і Великий Кобзар. Шевченко приїздив до Остроградського у 1858 р.
Улітку 1861 р. Остроградський поїхав у своє рідне село, там захворів і помер 1 січня 1862 р.
М. В. Остроградський завдяки його невичерпній енергії, наполегливості в досягненні поставленої мети, любові до науки та самовідданому служінню їй, любові до рідного народу і його культури, широким прогресивним матеріалістичним поглядам значно підніс авторитет російської науки.
Тема: Михайло Васильович Остроградський
Мета:
- ознайомити учнів із життям та науковою діяльністю видатного
математика М.В.Остроградського;
- виховувати повагу до знаменитих людей рідного краю;
- розвивати пізнавальну активність учнів.
Обладнання:
- портрет М.В.Остроградського;
- плакати з висловлюваннями видатних людей про математику.
(в кабінеті математики проходить захід)
Учень1.
Талантами багата Україна.
Хай навіть – відбиваючись від орд,
Долаючи неволю та руїни,
Все ж геніїв народжує народ.
Один із них – Михайло Остроградський –
Великий тілом, духом і умом,
Найперший вчений у краю козацькім,
Властитель теорем і аксіом.
Учитель. Ім'я Михайла Васильовича Остроградського, першого українського математика світового масштабу, механіка, видатного педагога можна по праву поставити поруч з такими легендарними синами і дочками нашого краю, як М.Чурай, Г.Сковорода, І Котляревський, М.Гоголь, Ю. Кондратюк.
М.В.Остроградський не тільки відігравав провідну роль у розвитку математики та механіки, але й був мудрим педагогом і гідним носієм українських культурних традицій.
Сьогодні ми поведемо розмову про цю славетну особу – про нашого земляка. Бо народила його українська жінка, виріс він на землі Полтавській, глибоко пустило коріння українську землю його прадавнє родинне дерево.
( Входять учні, тихо співають).
Гурт учнів. Тихо над річкою, ніченька темная,
Спить зачарований ліс.
Сумно шепоче він казку таємную,
Тихо зітха верболіз.
Учень 2.
Михайло Остроградський – це великий вчений.
Він народився у селі Пашенна,
Губернії Полтавської, Кобеляцького повіту,
І за життя відомим став усьому світу.
Учень 1. Тож перегорнемо сторінки усного журналу, присвяченого пам'яті М.В.Остроградського.
* Сторінка перша. Дитинство.
Учень 2. Запрошуємо вас на хутір Пашенна (нині село Пашенівка) Кобеляцького повіту на Полтавщині, де народився М.В.Остроградський.
Учень 1. Хутір Пашенна – глушина-глушиною. Десяток-другий хатин ніби загубилися в довколишніх степах, правічних дібровах та широких луках, серед яких синьою крайкою звивається річка Псел.
Учень 2. Типовий маєток старосвітського поміщика ХІХ ст.. куди новини з Петербурга доходили хіба що за два тижні. У власника хутора –Василя Івановича Остроградського, нащадка відомого українського козацько-старшинського роду, та його дружини Ярини Андріївни 24 вересня 1801 року народилося четверте дитя.
Учень 1. Немовля назвали Михайлом. Василь Іванович радів щасливому поповненню вже п'ятого покоління роду Остроградських.
Думаючи про майбутнє сина, він звісно, й гадки не мав, що історія позначить своєю увагою саме цей вересневий день.
Учень 2. У дитячі роки Михайлик у всьому був схожий на своїх товаришів, хутірських хлопчаків. Мов реп'яхів, набирався він кріпацьких слів та звичок. Не раз помічала Ярина Андріївна, що в коморі та погребі не вистачало сала, квашених яблук. Та це ще півбіди. Насторожувала інша синова пристрасть – Михайлові кишені завжди були набиті мотуззям. Лазить він з тими мотузками по хатах та клунях, щось вимірює, над чимось міркує. Потім усе переводить в аршини, лікті, п'яді. Буваючи з батьком у Хорішках –сусідньому селі – годинами спостерігає за ві тряком. А вночі схоплюється, не може заснути.
Інсценізація:
(Відкривається завіса. Півтемрява. За столом сидить батько-обідає. Мати стоїть біля нього, схрестивши руки. Горять свічки.)
Мати. Боюся я за нього, дуже боюся. Може, хто наврочив? Чуєш, батьку?
Батько. Пусте ( махає рукою). Не турбуйся даремно. Дитячі забави…
Незнайомець. ( Стукає у вікно). Гей! Чи є хто в цій хаті? Вийдіть!
Батько. Чого лементуєш? Чи війна почалася?
(Заносять хлопця, вкладають на лаві).
Незнайомець. Не війна, добродію. Ваш син розбився.
Батько. Як?
Мати. Де?
Незнайомець. У Хорішках, упав з вітряка… Я цього дня і не збирався до млина. Але, запримітивши, що крила вітряка крутяться, запряг волів, закинув на воза два мішки жита і поїхав на гору. Уже неподалік від вітряка побачив під самісінькими крилами хлопчину. За якусь мить крило підхопило малого, підняло над землею та й кинуло на стерню. Коли я підбіг до хлопчика, той лежав без жодного поруху, обличчя в крові, а в руках - довгий шнурок.
Батько та мати. Ой, горе ж горенько!
Батько. Синку, синку, може розкажеш, що тебе понесло до вітряка?
Мати. Краще б ти з коня впав, а ніж з того дурбиголови!
Син. З коня я не впав би…
Мати. Дякую тобі, Боже, живий…
Батько. То чого ж на вітряка поліз?
Син. Хотів заміряти крила.
Мати. І для чого вони тобі? На хуторі все обнишпорив, тепер до Хорішок добрався.
Син. Не знаю. Просто мені кортіло виміряти ті крила, які легко крутять велетенські жорна.
Мати. ( до батька). Як собі знаєш, а я до Михайлика покличу знахарку. Лихий у ньому живе. Хворий він…
Батько. Яка там в Бога хворість. Йому вчитися пора…
(Завіса.
На сцену виходять дівчата, співають пісню «За світ встали козаченьки»).
Учень 1. І не дарма звучить журлива козацька пісня. Як відомо, батько Остроградського з українського козацько-старшинського роду. Прадід пройшов шлях від рядового козака до Миргородського полкового судді. Більшість з роду Остроградських обирали військову кар'єру та мали родинні зв'язки з представниками козацької старшини, які були носіями культурних традицій. У Михайлика була мрія також стати військовим.
* Сторінка друга. Навчання в Полтаві та Харкові.
Учень 2. 1809 рік. Батько везе Михайлика до Полтави і влаштовує в будинок бідних дворян, де вихователем був відомий український письменник І.П.Котляревський. Можливо, що він також був палким прихильником військової справи, тому і підтримав бажання Михайлика стати військовим.
І.Котляревський. Нецікавих наук немає. Без абетки грамоти не навчишся. А розв'яжіть мені таку задачу: «Летів у небі клин гусей, а назустріч йому гусак. «Здрастуйте, 100 гусей! – привітався. – А нас не 100, -почув відповідь. –Щоб було 100, треба ще стільки та на півстільки і ти один…» Хто скаже мені, скільки летіло гусей?
(Учні по черзі шепочуть Котляревському на вухо відповіді).
І.Котляревський. Ні, подумайте ще.
Михайло. Гусей летіло 36.
І.Котляревський. Правильно, Остроградський. Бути тобі Ейлером.
Михайло. А це хто?
І.Котляревський. Великий математик. Був членом Петербурзької академії наук. Ти хочеш бути академіком?
Михайло. Не хочу.
І.Котляревський. А ким же, якщо не секрет?
Михайло. Військовим.
І.Котляревський. Похвально. Один із синів Ейлера, Христофор, також був військовим.
(Завіса)
Учень 1. Гімназійне життя зовсім не подобалося малому Остроградському, і він покинув навчання, мріючи стати військовим. Його двометровий зріст, фізична сила та гучний голос були неабиякими достоїнствами в майбутній кар'єрі військового. Але за порадою дядька – П. Устимовича, він у 1816 році стає вільним слухачем, а згодом і повноправним студентом відділення фізичних і математичних наук Харківського Університету.
Уже у 1818 році Михайло Остроградський блискуче складає іспити за трирічний курс університету та одержує атестат. Щоб отримати вчений ступінь кандидата наук, М.Остроградський тричі успішно проходить випробовування, але через вільнодумство його позбавляють навіть документів про закінчення університету.
* Сторінка третя. Навчання у Франції.
Учень 2. 1822 рік. Париж, Франція. Лекції математичного циклу в Сорбонні, знайомство та дружба з такими великими математиками і фізиками того часу, як Лаплас, Фур'є, Коші, Пуассон, Ампер…
Тож перегортаємо наступну сторінку життя М.Остроградського.
Учень 1.
Він до Парижа із Пашенної дорогу
Прокладав. В всім зміг довести,
Що з хутірця незнанного, малого
Думки сміливі вирвуться в світи.
Ген-ген аж де від батьківської хати
Полтавець за морями побував,
Чужому научався плідно і багато,
А мови земляків не забував.
Учень 2. Після лекцій відомих математиків за рекомендацією О.Коші М. Остроградський викладає математику та очолює математичну кафедру в коледжі Генріха ІУ. У листопаді 1826 року М.Остроградський подає до Паризької Академії наук свою першу самостійну роботу «Мемуари про поширення хвиль у циліндричному басейні». Вона одержала високу оцінку спеціалістів і була надрукована в працях Академії у 1832 році.
* Сторінка четверта. Наукова робота в Петербурзі.
Учень 1.
З країн далеких серцем рвався у країну,
Де дух козацький прадідів літав.
Він так любив домівку –Україну,
Що з усіх доріг сюди лиш повертав.
У 1828 році М. Остроградський їде до Росії. Саме в Петербурзі проходить уся його наукова, педагогічна та адміністративна робота.
Учень 2. У цей час – у розквіті творчих сил – М.Остроградський представляє Петербурзькій АН три наукові праці, за що його обирають ад'юнктом Російської АН, а в 1830 році він одержує звання академіка. Наукові досягнення Остроградського здобувають міжнародне визнання. Коло його наукових інтересів – широке. Він робить відкриття в математичному аналізі, теорії чисел, теорії ймовірностей, математичній статистиці, здійснює дослідження в галузі механіки, зовнішньої балістики.
М.В.Остроградський викладає в Морському кадетському корпусі, в Інституті інженерів шляхів сполучення, у Головному педагогічному інституті, Головному інженерному училищі та Головному артилерійському училищі.
І тому, виряджаючи дітей «у науку», батьки говорили їм: «Іди і ставай Остроградським».
Учень 1. Вечорами М.Остроградський часто бував у княгині Голіциної, яка належала до знатного роду Ізмайлових і серйозно вивчала літературу, філософію та інші науки.
У її салоні відбулася зустріч двох талановитих людей: М.В. Остроградського та О.С.Пушкіна. Обидва були приємно вражені, що мають багато спільних інтересів.
Учень 2.
Покамест, друг бесценный,
Камином освещённый,
Сижу я под окном
С бумагой и пером,
Не слава предо мною,
Но дружбою одною
Я ныне вдохновлён,
Мой друг, я счастлив ею…
(О.Пушкін)
Учень 1.
Вони стояли біля розкритого вікна:
М.Остроградський і Т. Шевченко…
Учень 2.
Як брата, обіймав він Кобзаря Тараса,
З ним – українства молодий порив;
Науку вивів на найвищу трасу.
Потрібне, вічне і святе творив.
Учень 1. Їх єднала любов до свого народу, до рідної землі. Молодому поетові Тарасу Шевченкові глибоко запали в душу захоплені відгуки про його вірші поважного вченого Остроградського. Той, у свою чергу, знав напам»ять майже всі твори Кобзаря. А в своєму щоденнику 13 квітня 1858 року, після того, як повернувся з десятирічної каторги, Т.Г.Шевченко писав: « Поїхали ми з Семеном до Михайла Васильовича Остроградського. Великий математик прийняв мене з розкритими обіймами як земляка і члена своєї сім'ї, який надовго кудись відлучився. Спасибі йому».
Смерть Шевченка стала для Остроградського особистою втратою. Відчувши, що його дні лічені, вчений усе частіше повторював у думках слова Шевченкового «Заповіту»:
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій…
Прибувши востаннє в село Пашенна, він сказав: «Як умру…, так поховайте мене, щоб мені видно було і Пашенну, і Довге, і Глибоке…»
Учень 2.
Він до останньої хвилини був фанатом
Науки із гармонії й краси,
А синові сказав:» Про це весь вік я думав,
Бери скоріше олівець, пиши, пиши…»
Й закрив вуста… Заплющив мудрі очі,
Навік забрав з собою відкриття.
13 серпня 1861 року М.Остроградський захворів, а 1 січня 1862 помер. Його назавжди прийняла рідна Полтавська земля…
(Дівчата співають пісню «Думи мої, думи…»)
Учень 1.
Його творіння в світі добре знанні:
Десятки теорем і формул, і думки.
Давно немає генія між нами…
Та в пам'яті він житиме віки!
* Сторінка п'ята. Увіковічнення імені М.В.Остроградського.
Учень 2. Поховано великого математика в рідному селі Пашенна, у сімейному склепі. На могилі стоїть гранітний обеліск із барельєфом ученого.
У Хорішківській школі Козельщанського району обладнано кімнату –музей. У Полтаві на будинку, в якому провів останні дні свого життя академік, встановлено меморіальну дошку.
У Полтавському педагогічному університеті відкрито перший в Україні музей Михайла Васильовича Остроградського. Сучасники Остроградського відзначили його глибокий інтерес до рідної землі, до української мови, народних звичаїв, шанобливе ставлення до предків. Перебуваючи на вершині слави, шанований усією Європою, Остроградський високо цінував своє походження з полтавської знаті. Удома розмовляв українською мовою.
Учитель. Ми перегорнули сторінки життя світила математичної науки, нашого славного земляка М.В.Остроградського. На небосхилі вітчизняної науки його ім'я спалахнуло яскравою зіркою та залишається незгасною у пам'яті людській.
Учень 1.
Гей, полтавцю! Ти пишайся своїм краєм,
Бо підстав для того ми чимало маєм.
Ходим усі по Остроградського слідах –
То був геній людства, незабутній у віках!
|
| Категорія: Математика | Додав: yalovetsv201159 |
| Переглядів: 970 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
