Кожна школа має мати план підвищення кваліфікації вчителів вчителям, директорам, НУШ .
Заступниця міністерки освіти і науки Любомира Мандзій розповіла, що кожна школа має складати план підвищення кваліфікації вчителів. Про це вона повідомила під час заходу “Хто може підвищувати кваліфікацію педагогічних працівників у 2020 році?” в Києві. “Кожна школа має мати план підвищення кваліфікації. […]
План підвищення кваліфікації на 2021 рік буде складатися у жовтні-листопаді 2020 року. Зважаючи на те, що зміни до 800 постанови [уряду] набрали чинності 27 грудня, ми розуміємо, що зараз в школах почнеться кампанія по планах підвищення кваліфікації на 2020 рік”, – зазначила Мандзій. План повинна затверджувати педагогічна рада школи. “Якщо педагогічний працівник проходив підвищення кваліфікації відповідно до плану, який затвердила педагогічна рада, підстав відмовити у визнанні результатів практично нема”, – наголосила заступниця міністерки. Вона також розповіла про етапність підвищення кваліфікації:
1. Суб’єкт підвищення кваліфікації затверджує і оприлюднює програму підвищення кваліфікації;
2. Педагог обирає програму, форми і види, суб’єкта ПК;
3. Педрада затверджує орієнтовний план ПК, який включає пропозиції педагога;
4. Заклад затверджує кошторис на відповідний рік, оприлюднює бюджет на ПК, педагог подає пропозиції щодо необхідної суми;
5. Педрада затверджує план ПК;
6. Педагог підвищує кваліфікацію.
Нагадаємо, у серпні минулого року уряд дозволив вчителям підвищувати кваліфікацію в інших організаціях, окрім ІППО. 16 січня Верховна Рада ухвалила новий закон про середню освіту, який закріплює за вчителями автономію у виборі місця підвищення кваліфікації. Детальніше про зміни, які несе новий закон, читайте тут. “Нова українська школа” Суб’єкт підвищення кваліфікації повинен оприлюднити програму на своєму сайті. Реєстр тих, хто може підвищувати кваліфікацію педагогів, принаймні поки робити не планують. На сайті також треба публікувати інформацію про видані сертифікати. Проте, оскільки діє закон “Про захист персональних даних”, не можна зазначати повне ім’я. Вихід – писати прізвище та ініціал імені. Є два види суб’єктів підвищення кваліфікації: • ті, які працюють за ліцензіями, за акредитованими освітніми програмами (ІППО, заклади вищої освіти) • усі інші юридичні і фізичні особи, які не мають відповідних документів – немає акредитованої програми, але мають бажання працювати на ринку підвищення кваліфікації. Стаття 59 закону “Про освіту” дозволяє їм працювати на цьому ринку. Якщо суб’єкт має ліцензію на підвищення кваліфікації або навчає за акредитованою освітньою програмою – результати не потрібно окремо визнавати чи підтверджувати. Результатом підвищення кваліфікації може бути присвоєння повних або часткових професійних освітніх кваліфікацій. Суб’єкт підвищення кваліфікації повинен оприлюднити програму на своєму сайті. Результати навчання в інших суб’єктів визнаються рішенням педагогічної (вченої) ради закладу освіти. Порядок визнання результатів встановлює сама педагогічна (вчена) рада. Окрім того, якщо суб’єкт підвищення кваліфікації претендуватиме на отримання бюджетних коштів (тобто вчитель навчатиметься не за особисті), то він має укласти угоду із закладом освіти. Під час заходу “Хто може підвищувати кваліфікацію педагогічних працівників у 2020 році?” заступниця міністра освіти Любомири Мандзій зазначила, що в разі, якщо школа не має автономної бухгалтерії, укладатиметься тристороння угода – школа, управління освіти і надавач послуг. Після затвердження кошторису закладу освіти на рік і оприлюднення його керівниками закладів, протягом 15-ти календарних днів учитель подаватиме пропозицію до плану підвищення кваліфікації, яка міститиме дані про: • тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля тощо), форми; • обсяг (тривалість); • суб’єкта (суб’єктів) підвищення кваліфікації; • вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання освітньої послуги. Після цього пропозицію вчителя розглядатиме педагогічна рада, яка може уточнити її, наприклад, з урахуванням обсягу коштів, передбачених на підвищення кваліфікації. Документ може бути орієнтовним і остаточним. “Ми це заклали змінами до 800-ї постанови наприкінці 2019 року. Орієнтовний говорить про те, що ми можемо, не маючи ще бюджетних коштів на наступний рік, думати про напрями – чого хочемо досягти. А остаточний – це фінальна версія, яка буде готова після того, як будуть гроші в бюджеті закладу освіти”. Остаточний план підвищення кваліфікації ухвалюють на рік. Це ключовий компромісний документ між адміністрацією закладу і педагогічними працівниками в тому, де хто, як, коли, і в якому напрямі буде підвищувати кваліфікацію. “У цьому плані може з’явитися будь-який суб’єкт підвищення кваліфікації. До критеріїв суб’єкта підвищення кваліфікації з метою демонополізації ми поставили мінімум вимог. Головне – він має працювати за програмою підвищення кваліфікації”.
НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Основні напрями підвищення кваліфікації:
• розвиток професійних компетентностей: знання навчального предмету, фахових методик, технологій;
• формування у здобувачів освіти спільних вмінь для ключових компетентностей:
• читання з розумінням;
• уміння висловлювати власну думку усно і письмово;
• критичне та системне мислення;
• здатність логічно обґрунтовувати позицію;
• творчість;
• ініціативність.
• вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми;
• здатність співпрацювати з іншими людьми;
• психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти, основи андрагогіки;
• створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, особливості інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами;
• використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій в освітньому процесі, включаючи електронне навчання, інформаційну та кібернетичну безпеку;
• мовленнєва, цифрова, комунікаційна, інклюзивна, емоційно-етична компетентність;
• формування професійних компетентностей галузевого спрямування, опанування новітніми виробничими технологіями, ознайомлення із сучасним устаткуванням, обладнанням, технікою, станом і тенденціями розвитку галузі економіки, підприємства, організації та установи, вимогами до рівня кваліфікації працівників за відповідними професіями (для працівників закладів професійної (професійнотехнічної) освіти);
• розвиток управлінської компетентності (для керівників закладів освіти, науково-методичних установ та їхніх заступників).
| 
