Аспектний аналіз уроку (нетрадиційні (інноваційні) уроки)
Особистісно зорієнтоване навчання
1. Підготовка вчителя до уроку (його задум). У бесіді з учителем з’ясовують:
- якого значення він надає урокові в особистісному розвитку учнів;
- у чому вбачає завдання уроку;
- як сам оцінює результати роботи з окремими учнями.
2. Організація уроку. У процесі спостереження уроку визначають::
- якою мірою вдалося залучити учнів до визначення завдань уроку та його організації;
- наскільки вдалою була мотивація навчальної діяльності, чи виникло в учнів бажання здобути нові знання, набути умінь і навичок (просунутися в розвиткові);
- якою була участь школярів у організації уроку (взаємонавчання, взаємоконтроль, взаємодопомога);
- як змінювалась діяльність учнiв на кожному етапі уроку (які пізнавальні й особистісні завдання вони вирішували);
- як було організовано рефлексію учнів щодо сприйнятого та зробленого на уроці.
3. Зміст уроку. Визначають:
- які цінності, глобальні й особистісні проблеми розвитку людини й людства було покладено в основу змісту навчання і чи стали вони предметом обговорення учнів;
- чи було надано школярам можливість порівняти й оцінити різні підходи до того, що вивчалося на уроці;
- чи було створено ситуацію вибору (передовсім щодо способу вирішення проблеми або розв’язання задачі), як виявили себе учні за умови вибору; як співвідносилися пізнавальна й практична діяльність школярів;
- якими способами пізнавальної й практичної діяльності оволоділи учні на уроці;
- чи брали вони участь у творчому пошуку, чи досягли результату;
- якими способами особистісного розвитку оволодівали учні (умінням спілкування, співпраці і взаємодопомоги, самодисципліни, визначення завдання й досягнення його виконання, рефлексії тощо);
- чи наявна була диференціація й інтеграція змісту навчання.
4. Технології навчання. Досліджують:
- якими методами й прийомами учитель активізував знання учнів;
- які сучасні технології навчання застосовував учитель, яким був їхній ефект;
- чи мало навчання діалогічний характер;
- як було організовано самостійну творчу роботу учнів;
- як учитель здійснював підтримку школярів у навчальній роботі;
- як випереджувалися утруднення в навчальній роботі учнів.
5. Психологічна атмосфера уроку. Звертають увагу на:
- настрій учнів на уроці;
- чи не перевтомились учні, чи достатньо були завантажені роботою;
- чи пережили радісне відчуття успіху;
- чи виявлялися взаєморозуміння, доброзичливість, взаємопідтримка учнів між собою та учителя й учнів;
- чи не виявлялося роздратування, взаємного незадоволення, агресивності на уроці.
6. Професіоналізм та педагогічна культура вчителя на уроці. Беруть до уваги:
- наскільки обізнаний учитель з віковою психологією, чи розуміє причини поведінки й учинків дітей;
- чи виявляє він повагу до учнів незалежно від їхніх успіхів у навчанні;
- чи достатньо знає свій предмет і вміє захопити ним учнів;
- наскільки вчитель винахідливий і гнучкий у формулюванні проблемних питань у процесі вивчення теми;
- чи володіє вчитель умінням вести евристичну бесіду;
- чи не порушував учитель норм педагогічної етики, реагуючи на неправильні відповіді й помилки учнів;
- чи виявив учитель натхнення, фантазію, артистизм, індивідуальний педагогічний почерк (стиль).
7. Загальна оцінка уроку. Підбиваючи підсумки, констатують:
- якою мірою сприяв урок особистісному розвиткові учнів, чи забезпечив їхній розвиток і засвоєння знань;
- чи почувалися школярі співавторами уроку, чи були в навчанні активними й відповідальними, чи використовували можливість робити вибір і відстоювати власну позицію, чи складали власну оцінку виучуваним фактам і подіям, чи здійснювали пошукову діяльність, чи висловлювали повагу до чужих поглядів, чи виявляли взаєморозуміння і взаємопідтримку;
- наскільки вміло й доцільно поєднував учитель фронтальну роботу з індивідуальною, колективну з самостійною, наскільки вправно заохочував індивідуальні здобутки в навчанні кожного учня;
- чи сприяв урок здійсненню у процесі оволодівання знаннями саморозвитку, самоосвіти, самовираженню кожного учня, розвиткові його мислення, емоційної сфери, збагаченню особистого досвіду.
|